Олексій Середа: «Я бачу, що можливо змагатися з китайцями, це для мене – справжній рушій»

Володимир Варуха

Олексій Середа – зірковий український спортсмен, який займається стрибками у воду. Він народився 25 грудня 2005 року в місті Миколаїв, і вже з юного віку почав демонструвати винятковий талант у своїй дисципліні. В 2019 році, у віці всього 13 років, Олексій увійшов в історію як наймолодший чемпіон Європи зі стрибків у воду, здобувши золото у стрибках з 10-метрової вишки на домашньому чемпіонаті в Києві.

Його досягнення вражають: багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів Європи, учасник Олімпійських ігор в Токіо-2021 та Парижі-2024, призер Кубку світу тощо. Зараз 19-річний Олексій продовжує впевнено тримати курс на світову вершину, а його часто відзначають за технічну точність, емоційну витримку та рідкісний для свого віку професіоналізм.

Про початок карʼєри, виступи на Кубку світу у Китаї, ситуацію у збірній України та повномасштабну війну Олексій Середа розповів в ексклюзивному інтервʼю XSPORT.

«Перший чемпіонат України був дуже невдалим, бо ще до початку змагань я зламав руку на батуті»

Олексій Середа з бронзою етапу Кубка світу в Канаді/GettyImages

– Розкажи, як ти почав займатися стрибками у воду? Що тебе привело у цей вид спорту?

– Спочатку я займався плаванням, десь протягом місяця. Ну а моя тренерка з плавання була дуже добре знайома з моєю першою тренеркою зі стрибків у воду. Ну і вона сказала тоді, дивись, який маленький, активний хлопець, давай покажемо йому стрибки, може йому більше сподобається. Мені показали басейн, я подивився як інші стрибають і мені дали самому стрибнути. Я раз стрибнув і вже все, наступного дня мені призначили тренування.

– Можеш пригадати, якими були твої перші змагання?

– Для мене перший чемпіонат України був дуже невдалим, тому що ще до початку змагань я зламав руку на батуті. Потім на Кубку Водолія у Миколаєві я зайняв перше місце.

– Багато хто говорить про те, що стрибки у воду – це не той вид спорту, який може принести великі гроші. Чи згоден ти з цим?

– Так, згоден. Тому що, щоб тут добре заробляти, то треба бути олімпійським чемпіоном.

– Чи хотілося тобі коли-небудь перестати займатися цим видом спорту?

– Було бажання кинути цей вид спорту та почати займатися чимось іншим, наприклад – ходити в школу, адже дуже складно було. Знову ж таки, я дуже багато пожертвував заради спорту. Був час, коли я взагалі не бачив перспектив у цьому виді спорту, нічого не виходило і здавалося, що просто вбиваю час на хобі. Були такі думки, але потім це пройшло, знову все почало виходити і я продовжив.

«Я задоволений виступом, адже у мене 2, 3 та 4 місця»

– Які враження від Кубку світу у Китаї? Чи задоволений своїми результатами?

– Якщо загалом брати, то я задоволений виступом, адже у мене 2, 3 та 4 місця. Думаю, що в індивідуальних стрибках я міг виступити краще, але трошки не дотягнув. Але, якщо дивитися на виступ у Канаді, на виступ у Китаї, я бачу, що, в принципі, можливо змагатися з китайцями. Я для себе це розумію і це для мене – справжній рушій. Зараз видно прогрес і таке бачення спонукає мене тренуватися ще більше.

– Як оцінюєш виступи інших українських стрибунів на Кубку світу? Чи помітний прогрес в українських стрибунів?

– У нас дуже багато чого змінилося, адже насамперед Болюх, який стрибав зі мною з 10-метрової вишки перейшов на 3 метри. Це в нас є така нова пара – Оліферчик і Болюх і їм треба час, щоб набратися досвіду та звикнути один до одного і після цього вони почнуть показувати хороші результати.

Олексій Середа і Марк Гриценко на етапі Кубка світу в Китаї/GettyImages

Те саме у нас з Марком Гриценком. Поступово ми набираємо більше балів та прогресуємо і наш синхрон стає кращим і кращим, тому нам просто треба більше тренуватись і звикати один до одного.

З приводу дівчат, то якщо чесно, наче сильно не спостерігаю, але наче у них теж є якийсь прогрес.

– Як оцінюєш виступи з Марком Гриценком у синхроні? На якому рівні у вас взаєморозуміння?

– Півроку тому було взагалі погано і не було ніякого «конекту», а ось зараз я відчуваю, що це в нас починає зʼявлятися. Мабуть, взаєморозуміння десь на 6 з 10.

– Ти – справжній лідер збірної зі стрибків в воду. Що входить у твої обовʼязки? Як допомагаєш хлопцям та дівчатам?

– Як таких обовʼязків у мене немає. Мені здається, що я мотивую інших тим, що я багато працюю та тренуюсь. От вони бачать, що чувак багато старається і в нього виходить, тому вони хочуть так само, намагаються більше тренуватися, старатися. Можливо, вони саме так отримують віру в свої сили, але я про це ніколи не думаю.

– Яка атмосфера була на змаганнях у Пекіні? Як тобі басейни?

– Мені сподобалося. Там було затишно, вишки дуже зручні, бо у деяких басейнах буває, що вишки ну зовсім незручні і там слизьке покриття. Тут все було добре. Ну і сам басейн теж теплий, обстановка класна і можу сказати, що це одне з моїх найбільш улюблених місць на змаганнях.

– Як тобі вдається справлятися з тиском на таких змаганнях? Маєш особливі методи?

– Таких щоб прям методів, то у мене немає, але я зазвичай намагаюся не думати про змагання. Коли ти думаєш про змагання, то починаєш ненавмисно нервувати і відповідно, зʼявляється стрес. Тобто я намагаюся не думати про старт до самого початку старту. Як тільки починається, я вже думаю про стрибки та візуалізую їх, а до змагань – ні. Саме це допомагає мені не нервувати.

«В Україні лише один нормальний басейн – в Києві на Теремках»

– Що думаєш про конкурентів? В чому причина успіху китайських спортсменів?

– Тому що є кількість. У них майже півтора мільярда населення і спорт дуже розвинений. Стрибки у воду в них ледь не національний спорт і бажаючих займатися стрибками у воду дуже багато. Якщо у нас подивитися, то в Україні лише один нормальний басейн на Теремках в Києві. Відповідно, у нас менше людей, менше можливостей, а в Китаї, ну там, мабуть, лише у Пекіні десять хороших басейнів.

До того ж, там обирають найталановитіших та дивляться на їхніх батьків. Тобто, якщо батьки великі, то спортсмена не візьмуть, адже він теж може вирости великим, а це не підходить. Ну а в нас беруть всіх і вже з них щось пробують зробити.

– Як вважаєш, чи може Україна дістатися такого рівня у стрибках у воду, який зараз у Китаї?

– Звичайно дуже хочеться в це вірити, але прям такого рівня – ні. Я вважаю, що один спортсмен раз у 100 років може виграти золото Олімпіади. Але, щоб як китайці збирати всі золоті нагороди – ні. Такого рівня нам не вдасться досягти, поки у нас не буде 2 мільярдів людей і 20 тисяч басейнів на цілу країну. Ну, хіба через 500 років або через 1000 років.

– Як оцінюєш інші країни у цьому виді спорту? Хто ще потужно виступає, на твою думку?

– Мексика гарно стрибає, також Велика Британія, Канада, Австралія, США. Тобто десь шість країн, які стрибають на рівні з Україною, ну а китайці на три голови вищі від нас.

– Стрибки у воду – це такий вид спорту, де все вирішують оцінки суддів. Як вважаєш, наскільки важко оцінювати спортсменів? Наскільки обʼєктивні ці оцінки?

– У нас субʼєктивний вид спорту і обʼєктивно оцінювати дуже важко. У суддів є книжечка, в якій розписано, як має виглядати стрибок, там всі правила. Ну і суддя дивиться на стрибок і знімає бали, якщо щось не так. Ну, але це дуже субʼєктивно і навіть суддям кажуть судити за загальне враження. Тобто, якщо вийшов такий красивий спортсмен, впевнено стрибнув і пішов, адже це дуже субʼєктивний вид спорту.

Ну і ще дуже велику роль грає статус спортсмена, тобто якщо ти якийсь ноунейм, то тебе судити гарно не будуть. Ну а якщо ти вже багато де виступав, тебе знають багато суддів та спортсменів, то судитимуть гарно. Тобто, щоб тебе судили гарно, то треба заявити про себе.

І звичайно, вирішує ще країна, за яку ти виступаєш, от Китаю можуть ставити дещо вищі оцінки, бо вони багато грошей вкладають у цей вид спорту і, в принципі, якщо б не Китай, то стрибків у воду не існувало б. Вони багато організовують, багато інвестують, тому їм роблять якісь поблажки. Але, хочу зазначити, що навіть без цього всього, вони стрибають краще за всіх.

– Чи часто бувало в тебе таке, що ти зробив хороший стрибок, а судді тобі поставили погану оцінку?

– Та ні, такого не помічав. Ну буває, що десь поставлять на пів бала менше, десь трохи більше. От і все.

«На початку повномасштабної війни мені в будинок прилетів снаряд»

– Як повномасштабна війна впливає особисто на тебе?

– На початку повномасштабної війни мені в будинок прилетів снаряд. Навіть зараз у мене ще є дірка на другому поверсі. Страшно також за тата, він зараз служить у Нацгвардії. Мама моя виїхала, а сестра то в Києві, то в Миколаєві. Тому, можу сказати, що війна дуже сильно вплинула на мене, як і на всіх. Стало складніше тренуватися, плюс тривоги та обстріли.

– А наскільки сильно впливає війна на розвиток цього виду спорту в Україні?

– Також впливає. Уявляєте, у нас є провідна школа зі стрибків у воду в Україні і як тільки почалася війна, дуже багато дітей виїхали і перестали займатися стрибками у воду. Я точної інформації не знаю, але мені здається, що десь біля 100 дітей поїхали, тобто ми їх втратили і навіть, якщо хтось повернувся, то після такої паузи займатися стрибками у воду буде дуже важко. Малим дітям потрібно відпрацьовувати базу та закладати фундамент для важких стрибків.

– Чи спілкуєшся ти з іноземними спортсмени про війну в Україні? Що вони кажуть?

– Так, багато спілкуюся. Всі співчувають, всім моторошно. Я їм показую фотки, показував, як у мій будинок прилетіло. Багато хто прям проти Росії, кажуть, що вони там тварюки і так далі. Я намагаюся це розповсюджувати та поширювати. Також, якщо у нас беруть інтервʼю, то я намагаюся розказати, яка у нас ситуація в країні, як нам важко тренуватися і сподіваюся, що хоча б якось допомагаю країні такими своїми діями.

– А з китайцями спілкувався про це?

– Та з китайцями неможливо спілкуватися взагалі, бо вони не знають англійську мову.

– Що ти думаєш про відсторонення росіян і про те, що деякі федерації хочуть, щоб вони знову брали участь в змаганнях?

– Хочу зазначити, що у нас вже їх допустили на ці Кубки світу. Я максимально підтримую те, щоб вони сиділи собі там у Росії, тренувалися там, виступали та і хай займаються чим хочуть, але нікуди не виїжджають. Це максимально несправедливо, бо як спортсмени, які платять податки в країні, що в нас пускає ракети, можуть стрибати разом з нами?

У World Aquatic така політика, що спортсмени типу невинуваті, вони ж не вбивають, але це взагалі неприпустимо. І звичайно, те, що вони підписані, як нейтральні атлети – це нічого не змінює, бо всі розуміють звідки вони та хто це. Я вважаю, що так не має бути.

«У мене є мрія – стати олімпійським чемпіоном»

– Які в тебе подальші плани на цей рік? Які змагання попереду? Коли вони відбудуться?

– Я зараз тиждень перебуваю в Україні, а потім виїжджаю в Туреччину на чемпіонат Європи, там ми теж спробуємо гарно виступити, показати хороший результат. Потім, ще місяць ми будемо тренуватися і далі найважливіший старт сезону – чемпіонат світу, який пройде в Сінгапурі.

– Які цілі ставиш перед собою на майбутню Олімпіаду в Лос-Анджелесі?

– У мене є мрія – стати олімпійським чемпіоном і я хочу її досягти.

– Яке досягнення у карʼєрі вважаєш найважливішим для себе?

– Напевно срібло у синхроні з Кіріллом Болюхом на чемпіонаті світу 2023 у Фукуоці. Але, для мене особисто дуже велике значення має те, що я у 13 років виграв чемпіонат Європи, ставши наймолодшим чемпіоном в історії. Це дало мені дуже потужний поштовх для подальшого розвитку у спорті. Цим я заявив про себе. Після цього я приїжджав не як ноунейм з України, а як наймолодший чемпіон Європи.

Ще також пишаюся третім місцем на чемпіонаті світу в індивідуалі у Катарі. Там я встановив власний рекорд.

«Бренд плавок OS13 повністю ґрунтується на моєму імені»

– Знаємо, що у тебе є власний бренд плавок. Розкажи трохи про це? Яка твоя роль у цьому бізнесі? Чи розвивається він?

– У мене є власний бренд плавок OS13. Можна сказати, що зараз цей бізнес потихеньку розвивається, є замовлення, переважно з-за кордону. Мабуть, десь 5% замовлень йдуть по Україні, а все інше – це Велика Британія, Канада тощо.

Знову ж таки, цей бізнес повністю грунтується на моєму імені. У нас немає ніякої маркетингової стратегії, у нас немає бюджетів, щоб розвивати якось масштабно, але чим більше розвивається моя медійність, тим більше розвивається бренд. Ну а моя роль – це просто обличчя бренду. Я не займаюся доставкою та замовленнями. Можу лише протестувати плавки та погодити, що ось їх, мовляв, можна продавати.

– А чи займаєшся ще якимось бізнесом?

– Ні, нічим більше не займаюся.

– Тобі часто доводиться подорожувати. Назви свої найулюбленіші місця.

– Мені дуже сподобався Париж на Олімпійських іграх. Там класне було селище, атмосферна та вайб. Друге місце це мабуть Катар, Доха. Там дуже класна атмосфера. Познайомився з багатьма спортсменами і зрозумів, що це дуже важливо. Третє місце – Токіо на Олімпіаді у 2021 році, там дуже було класно.

– Щодо знайомств зі спортсменами. Розкажи, чому це так важливо?

– Насправді, це ні на що не впливає, але мені подобається. Ми стоїмо на вишці, поспілкувалися і все. Це просто дружба і мені так окей. Це класно, коли я виставляю історію в Instagram і мені хтось з пацанів з інших країн відповідає і підтримує. Я, наприклад, дуже радий бачити всіх спортсменів на змаганнях і мені довподоби такий вайб.

– Як ти проводиш вільний час? Яке в тебе хобі?

– Мені подобається дивитися фільми, серіали та аніме. Інколи знімаю тік-токи, коли до мене приходить муза.

– Назвеш свої улюблені фільми, серіали та аніме?

– Фільм – Обличчя зі шрамом. Серіал – Пуститися берега. Ну а щодо аніме, то це Наруто, тому що я подивився його, коли був зовсім малий і воно на мене справило класне враження. Я от до 13 років надивився цього «Наруто» і як би це смішно не звучало, але мені допомагало. Тобто я був вмотивований, дивився на цього «Наруто», як він старається і брав приклад з цього, згадуючи, що персонажу було дуже складно, але він рухався вперед.